 Terra: um sistema capaz de gerar vida

A Terra faz parte do Sistema Solar, em conjunto com outros corpos celestes tais como o Sol, que é
uma estrela, oito planetas principais e vários planetas secundários, asteroides, cometas, gases e
poeiras.

Fig. 1 – Representação do Sistema Solar.

Tanto quanto se sabe, atualmente, a

Terra é o único planeta onde existe vida. A
Terra reúne condições únicas para a
existência de vida, tais como: a existência de
uma fonte de energia contínua: o Sol, uma
distância ao Sol que permite a existência de
água no estado líquido, a existência de lua e
de planetas gigantes que atraem corpos rochosos e protegem a Terra do seu impacto, a existência de
elementos químicos essenciais à vida e massa suficiente para reter atmosfera.

A atmosfera terrestre sofreu alterações ao longo do tempo. Inicialmente a atmosfera terrestre,

designada por atmosfera primitiva era constituída essencialmente por amoníaco (NH₃), nitrogénio (N₂),
vapor de água (H₂O), metano (CH₄), hélio (He), hidrogénio (H₂) e outros gases existentes em menor
quantidade, como o monóxido de carbono (CO), o dióxido de carbono (CO₂) e o árgon (Ar).

O metano e o amoníaco reagiram entre si e deram origem a matéria orgânica e ao hidrogénio.

Com o aparecimento dos seres vivos fotossintéticos a atmosfera alterou-se: o dióxido de carbono foi
sendo consumido e progressivamente substituído
pelo oxigénio. O oxigénio reagiu com as radiações
ultravioleta vindas do Sol, originando o ozono (O₃)
que se foi acumulando na atmosfera formando a
camada de ozono.

Fig. 2 – Localização da camada de ozono na

atmosfera terrestre.

Atualmente a atmosfera terrestre é constituída

por, aproximadamente, 78% de nitrogénio (N₂), 21%
de oxigénio (O₂) e 1% de dióxido de carbono (CO₂) e outros gases, como árgon (Ar), néon (Ne) e hélio
(He).

Na atmosfera ocorre um efeito que se

denomina efeito de estufa, que consiste na retenção
do calor libertado pela superfície da Terra. Gases
como o dióxido de carbono, vapor de água, metano e
óxido nitroso são responsáveis por este efeito e
designam-se por gases com efeito de estufa. Se não
existisse este efeito a temperatura na Terra seria
muito inferior.

Fig. 3 – Representação do efeito de estufa.

 O planeta Terra é considerado um sistema fechado, cujos componentes estão interligados uns com
os outros estabelecendo trocas de energia e matéria entre si. Os componentes designam-se por
subsistemas terrestres. Os subsistemas terrestres são a biosfera, que corresponde ao conjunto de
todos os seres vivos que vivem na Terra e dos
seus habitats; a hidrosfera, que engloba toda
água nos estados sólido, líquido e gasoso;
a geosfera, que inclui todos os materiais que
constituem a litosfera, a astenosfera, a
mesosfera, o núcleo externo e o núcleo
interno e a atmosfera, formada pelas
camadas de gases que envolvem a superfície
terrestre.

Fig. 4 – Subsistemas terrestres.

Os subsistemas interagem uns com os outros de forma complexa através de vários fenómenos
químicos, físicos ou bioquímicos.

A litosfera serve de suporte a um grande número de

seres vivos. As rochas mais superficiais sofrem
alterações químicas e físicas que originam os solos.
O solo está em constante transformação devido às
condições ambientais e à decomposição de matéria
orgânica, sendo composto por diferentes quantidades
de minerais, matéria orgânica, organismos vivos, gases
e água. Os solos têm composições diferentes conforme
a rocha-mãe que lhes dá origem e o clima onde se
formam.

Fig. 5 – Representação das camadas do solo.

• Земля: система, здатна породжувати життя

Земля є частиною Сонячної системи разом з іншими небесними тілами, такими як Сонце, яке є зіркою, вісім

великих планет і кілька малих планет, астероїди, комети, гази та пил.

Рис. 1 – Зображення Сонячної системи.

Наскільки відомо, Земля в даний час є

єдиною планетою, де існує життя. Земля має
унікальні умови для існування життя, такі як:
існування безперервного джерела енергії:
Сонце, відстань від Сонця, що дозволяє
існування рідкої води, існування Місяця та
планет-гігантів, які притягують скелясті тіла і
захистити Землю від його впливу, існування необхідних для життя хімічних елементів і достатньої маси для
утримання атмосфери.

Атмосфера Землі з часом змінилася. Спочатку атмосфера Землі, відома як примітивна атмосфера,
складалася в основному з аміаку (NH₃), азоту (N₂), водяної пари (H₂O), метану (CH₄), гелію (He), водню (H₂) та
інших газів, що існують у менші кількості, такі як оксид вуглецю (CO), вуглекислий газ (CO₂) і аргон (Ar).

Метан і аміак реагували один з одним з утворенням органічних речовин і водню.

З появою фотосинтезуючих живих істот атмосфера змінилася: вуглекислий газ споживався і поступово
замінювався киснем. Кисень реагував з
ультрафіолетовим випромінюванням, що надходить від
Сонця, створюючи озон (O₃), який накопичувався в
атмосфері, утворюючи озоновий шар.

Рис. 2 – Розташування озонового шару в атмосфері

Землі.

Зараз атмосфера Землі складається приблизно з 78%

азоту (N₂), 21% кисню (O₂) і 1% вуглекислого газу (CO₂) та інших газів, таких як аргон (Ar), неон (Ne) і гелій (He). .

В атмосфері існує ефект, який називається парниковим ефектом, тобто утримання тепла, що виділяється
поверхнею Землі. Такі гази, як вуглекислий газ, водяна пара, метан і закис азоту, відповідають за цей ефект і
називаються парниковими газами. Якби цього ефекту не
було, температура на Землі була б значно нижчою.

Рис. 3 – Зображення парникового ефекту.

 Планета Земля вважається закритою системою, компоненти якої взаємопов'язані один з одним,
встановлюючи між собою обмін енергією та речовиною. Компоненти називаються наземними підсистемами.
Наземні підсистеми — біосфера, що відповідає сукупності всіх живих істот, що живуть на Землі, та середовища
їх проживання; гідросфера, яка охоплює всю воду в твердому, рідкому і газоподібному станах; геосфера, яка
включає всі матеріали, що утворюють літосферу, астеносферу, мезосферу, зовнішнє ядро та внутрішнє ядро та
атмосферу, утворену шарами газів, які оточують земну поверхню.

Рис. 4 – Наземні підсистеми.

Підсистеми взаємодіють одна з одною

складними способами через різні хімічні,
фізичні або біохімічні явища.

У літосфері живе велика кількість живих істот.

Найбільш поверхневі гірські породи зазнають хімічних і фізичних змін, що призводять до утворення ґрунтів.

Ґрунт постійно трансформується через умови навколишнього середовища та розкладання органічної

речовини, оскільки складається з різної кількості
мінералів, органічної речовини, живих організмів, газів і
води. Ґрунти мають різний склад залежно від
материнської породи, яка їх утворює, і клімату, в якому
вони утворюються.

Рис. 5 – Зображення шарів ґрунту.